41. Економізація внутрішньої й зовнішньої політики в державі:
- реалістичне поєднання вільного підприємництва та державного регулювання;
- націлення усіх дій нової держави виключно на внутрішній соціально-економічний результат;
- обережне відношення до економічної глобалізації, застосувавши для країни тільки корисне;
- мати розуміння, що економічна глобалізація реально не є кооперативною формою взаємодії держав чи суспільств. Такі цілі властиві лише для правильно організованої діяльності кооперативної;
- як найскоріше виправити вади нинішнього державного устрою: майже повну відсутність заможного середнього класу та олігархічно-бюрократичний устрій держави;
- усвідомити повну непереконливість і неспроможність, а, ймовірно, хибність нинішніх чинних у світі економічних інструментів та інституцій, що застосовуються і діють саме в українських економічних реаліях;
- скласти інший "економічний коктейль" і з зовсім нових інгредієнтів та з перевірених віками, але відкинутих на узбіччя економічними "гуру", чиї рецепти призвели світ до економічної прірви;
- змінити старий та визначити новий економічний інструментарій, за допомогою якого нова держава і буде побудована — з новими справедливими, по-справжньому християнськими соціальними й економічними стосунками всередині;
- завжди пам’ятати, що неординарні цілі вимагають застосування неординарних засобів;
- визначити економічний інструментарій, потрібний для побудування нової кооперативної держави: виробничі, обслуговуючі й споживчі кооперативи та їх об’єднання; невеликі приватні (краще сімейні) підприємства малого й середнього бізнесу; потужні народні підприємства (замість наявних державних);
- сприяти виникненню системи альтернативних товарно-фінансових відносин і пов’язану з ними появу нових класів, нової суспільної ідеології;
- збудувати зовсім інший економічний ландшафт, а саме: змістити акценти в майбутній економічній діяльності на середній і особливо малий, що найкраще, сімейний бізнес;
- через усебічну кооперативізацію економічного й громадського життя запустити в країні справжній підприємницький бум;
- зосередитися переважно на виробничому підприємництві і сталій роботі кредитних спілок (кас взаємного фінансування);
- якомога рівномірніше розосередити щільність розташування всіх підприємницьких структур по території країни, чим сприяти відпливу й поверненню для плідної праці на свою малу батьківщину часто добре не влаштованих, "зайвих" у великих містах людей;
- цим стимулювати повернення додому заробітчан, які виїхали працювати за кордон;
- вивільнити велику кількість кваліфікованих фахівців, які змушені робити багатих ще багатшими, розтринькуючи найважливіший свій капітал — життєвий час, та надати їм пристойну заробітну плату і значні посади в економіці держави нового типу;
- змінити стиль роботи сучасних підприємців з офісного на виробничий;
- навчитися виробляти корисне, матеріальне, розосередившись по сучасних невеликих, але мобільних підприємствах у тих місцевостях, де робити це найрентабельніше;
- зробити нову економіку оновленої країни як, насамперед, можливість задоволення суспільством своїх матеріальних потреб;
- що має для нації цінність — у тому і є потреба;
- для результативності передбаченних реформ досягти реальної швидкості нинішніх світових економічних процесів;
- на одну одиницю виміру часу мати якнайбільший економічний результат: обсяг ВВП, кількість видобутих сировинних ресурсів чи зароблених грошей;
- головне — це насамперед нагодувати самих себе власною якісною продукцією, яку треба навчитися виробляти у потрібних країні обсягах та ще й за гуманну ціну;
- визначити внутрішній ринок надважливим для економічної міцності і соціальної стійкості держави;
- заробляти на ринку внутрішньому, максимально наповнюючи його продукцією та попитом на нові робочі місця;
- заробляти гроші для своєї країни на зовнішніх ринках;
- всіляко поширювати експансію на зовнішні ринки товарів і технологій власного виробництва;
- завжди зберігати та НІКОЛИ в майбутньому не виводити власні виробництва за межі країни, як би вигідно це комусь не здавалося;
- тим самим уникнути великої небезпеки залишити власних громадян без стабільної і різноманітної роботи та розбестити їх сумнівною можливістю за соціальну подачку припинити плідну працю на себе, свою родину та свою країну;
- зробити найсуттєвішим засобом поповнення фінансів країни справедливу сплату за використання загальнонаціональних природних ресурсів усіма суб’єктами підприємницької діяльності: тобто ренту та концесію і платежі, що з ними пов’язані;
- заснувати і втілити у життя країни приципово нову фінансову систему.
