45. Сама пекуча в суспільстві тема – це причетність кожної людини до суспільних багатств країни та, як наслідок, визначення матеріальної долі громадянина вкупі з правом розпоряджатися нею. Кожний українець має право на свою частку в земельних, природних і виробничих ресурсах країни. Її розмір має визначатися при діленні загальної вартості всіх цих ресурсів на загальну кількість населення. Незалежно ні від чого, людина повинна почуватися співвласником скарбів своєї країни і мати вигоду від експлуатації всіх різновидів суспільних благ. Чинна Конституція окреслює таке поняття, як "власність українського народу". При формуванні держави нового типу ми маємо спрямувати всі свої зусилля, щоб надати цьому надважливому поняттю реального наповнення.
Основне джерело – це рента, вона ж і є засіб реалізації права на виробничу експлуатацію будь-яких скарбів, які є суспільною власністю. А земля – це найголовніша і найкоштовніша суспільна власність. У надважливому для країни аграрному секторі земельна рента — це механізм реалізації права на виробничу експлуатацію основного скарбу держави – її землі.
Землевласник або землекористувач, який отримав будь-якого розміру наділ і хоче й надалі ним володіти та заробляти на ньому, повинен стати "соціальним донором" суспільства, сплачуючи ренту в окремий соціальний бюджет. Законодавчий механізм розподілу рентних надходжень до соціального бюджету має відрегулювати рівні права людей на отримання зиску від використання землі й інших державних скарбів держави як суспільної власності. При запровадженні в суспільстві стабільних рентних відносин кожна людина отримає персоніфіковане право на свою частку наповненого рентними платежами окремого соціального бюджету. Вона буде мати впевненість, що її найкритичніші проблеми буде профінансовано коштом цієї частки, а саме: власне здоров’я і здоров’я родини, особиста освіта, освіта дітей, якість щоденного життя (різноманітні комунальні проблеми, екологічний захист середовища місця проживання). При такому підході ми знову повернемо в дію давно порушені основні конституційні права людини.
46. В руслі перспективи розвитку рентних відносин, не можна скидати з рахунку поширений у світі економічний механізм концесії як форми залучення фінансових, або й інших матеріальних ресурсів від іноземних інвесторів, коли держава напряму або через місцеві органи влади передає в експлуатацію й управління іноземним компаніям або приватним підприємцям на певний термін і на відшкодувальних умовах земельні ділянки, джерела природних ресурсів, підприємства чи інші господарські об’єкти. Такі дії регулюються винятково законодавством держави, яка й надає таке концесійне право. Згідно з міжнародним правом, держава може припинити дію концесії у зв’язку з закінченням договірного терміну або, в окремих випадках, що також відповідає міжнародному праву, може достроково припинити дію концесійної угоди. Налагодження справедливих і плідних концесійних відносин у країні дає швидку й реальну можливість вирішити особливо важливі стратегічні питання на тих напрямках, де країна певний час буде не в змозі зробити це самотужки. Тому й напрямки концесійної діяльності визначає лише держава. Діяльність на цих напрямках має принести очікуваний, життєво важливий і довгостроковий результат без вкладення великих бюджетних коштів.
47. Кожний українець має відчувати себе реальним власником своєї частки загальнодержавних багатств. І не тільки на рівні державної, а й комунальної власності. Такі засади має бути закріплено і юридично втілено в ланцюжку всіх необхідних законодавчих і підзаконних актів та відтворено самим фактом набуття громадянами майнових прав через отримання ними сертифікатів певного зразка. Це зафіксує їхню реальну причетність до скарбів держави і зробить кожну людину справді рівноправним акціонером своєї країни, відповідальним за її стан і зацікавленим у результатах її розвитку. Але для визначення реальної долі громадянина в скарбах держави треба провести зрозумілий і прозорий, а головне — повний аудит економічного й фінансового стану країни, її природних і матеріальних ресурсів. На основі даних такого аудиту визначиться реальний рівень та показники капіталізації самої держави. Простіше кажучи, ми маємо встановити, скільки на теперішній час вартує наша країна.
