43. Грошова одиниця. Будь-яка велична за значенням ідея обов’язково має включати у свій контекст надзавдання. Які ж надзавдання треба ставити на етапі втілення в життя нової державної грошової одиниці?
Грошова одиниця є одним з символів держави, мірилом не тільки процесу обміну, а й якості фізичного існування людини та адекватності оцінки її праці. Для держави у цілому вона є мірилом оцінки кількості продукту, що виробляється щодня і продукту, який накопичується «у засіках» в процесі діяльності націі за певний період. І найголовніше – засобом оцінки усього надбання нації з метою визначення рівня капіталізиції країни.
Але перше і саме основне – це забезпечення якості життя громадян оновленої країни. Друге, теж надважливе – досягнення вагомості нової гривні у соціальному та економічному житті.
Маємо чітко визначити, що національна грошова одиниця не може бути об’єктом котирування та спекуляцій. На внутрішньому ринку у неї немає ніякого обмінного курсу ні до якої валюти, вона є величиною абсолютною – стабільною та незмінною. І усе в економіці держави рухається навколо неї: як еквіваленту оцінки будь якого процесу творення, так і засобу уніфікації при визначенні пропорційності співвідошення усього, що виробляється та споживається суспільством. Усі ці фактори беззаперечно гарантуються державою. Отже, ми маємо отримати справжній стійкий державний символ. Стабільний, незмінний, забезпечений усіми ресурсами такої ж стабільної держави.
Мінімальні заробітна платня та пенсія у провідних для нової країни державному та кооперативному секторах економіки мають бути розраховані та закріплені відповідно до високих стандартів людського життя. А мірилом достатності має стати гідний розвинутої країни продуктовий та товарний кошик.
44. На власній територіі воля держави має бути величиною абсолютною. Якщо під визначенням «держава» мати на увазі органічне об’єднання усіх її громадян без винятку, пов’язаних між собою згодою у питаннях суспільного розвитку і загальними інтересами, то поняття «воля держави» стає синонімічним волі народній. І коли держава саме така, усі її дії стають превалюючими над будь якими корпоративними чи особистими інтересами. Насправді держава є монетарним монополістом і має необмежену можливість оплачувати свої нинішні та майбутні платежі. Неплатоспроможність і банкрутство держави з точки зору нормальної економіки є подіями нереальними. Держава має необмежені можливості “заливати” власні гроші у будь який сектор економіки та платити ними за власними зобов’язаннями. Нам потрібні саме такі необмежені можливості та їх вільна реалізація у потрібний нам час і в необхідному обсязі. І при цьому не удавана, а справжня незалежність, а також державна воля, яка буде виражена можливістю забезпечити реалізацію усіх своїх задумів абсолютно самостійно і незалежно, використовуючи для цього лише власні конституційні повноваження. Коли держава стане основним гравцем на власному економічному полі і перестане займати гроші у будь кого та приймати участь у сумнівних спекулятивних іграх по збагаченню усіх зацікавлених, окрім себе, вона зможе реалізувати волю своїх конституційних повноважень для забезпечення власних потреб у повному обсязі і у необхідний час.
45. Сама пекуча в суспільстві тема – це причетність кожної людини до суспільних багатств країни та, як наслідок, визначення матеріальної долі громадянина вкупі з правом розпоряджатися нею. Кожний українець має право на свою частку в земельних, природних і виробничих ресурсах країни. Її розмір має визначатися при діленні загальної вартості всіх цих ресурсів на загальну кількість населення. Незалежно ні від чого, людина повинна почуватися співвласником скарбів своєї країни і мати вигоду від експлуатації всіх різновидів суспільних благ. Чинна Конституція окреслює таке поняття, як «власність українського народу». При формуванні держави нового типу ми маємо спрямувати всі свої зусилля, щоб надати цьому надважливому поняттю реального наповнення.
Основне джерело – це рента, вона ж і є засіб реалізації права на виробничу експлуатацію будь-яких скарбів, які є суспільною власністю. А земля – це найголовніша і найкоштовніша суспільна власність. У надважливому для країни аграрному секторі земельна рента — це механізм реалізації права на виробничу експлуатацію основного скарбу держави – її землі.
Землевласник або землекористувач, який отримав будь-якого розміру наділ і хоче й надалі ним володіти та заробляти на ньому, повинен стати «соціальним донором» суспільства, сплачуючи ренту в окремий соціальний бюджет. Законодавчий механізм розподілу рентних надходжень до соціального бюджету має відрегулювати рівні права людей на отримання зиску від використання землі й інших державних скарбів держави як суспільної власності. При запровадженні в суспільстві стабільних рентних відносин кожна людина отримає персоніфіковане право на свою частку наповненого рентними платежами окремого соціального бюджету. Вона буде мати впевненість, що її найкритичніші проблеми буде профінансовано коштом цієї частки, а саме: власне здоров’я і здоров’я родини, особиста освіта, освіта дітей, якість щоденного життя (різноманітні комунальні проблеми, екологічний захист середовища місця проживання). При такому підході ми знову повернемо в дію давно порушені основні конституційні права людини.
