59. Слава Господу за усе! Основні закони природи знайшли влучне відображення у біблейській притчі, коли Господь накормив величезну кількість людей лише п’ятьма хлібинами. Це несе у собі дуже глибокий сенс. Земля, що у людей під ногами, є великим, воїстину святим даром природи. Вона є величезним акумулятором Божої сонячної енергії. Енергія ця невичерпна і тільки вона дає людям джерело для існування – власне їжу. Людство – це живий організм і воно завжди жило і буде жити за фізіологічними законами, які ще звуться законами природної економії. І основне багатство людстства – це родючість землі, з якої воно себе годує. А додаткове багатство – промисли відновлюваних дарів природи. Звідси виходить безперечний пріоритет сільськогосподарського виробництва перед будь яким іншим. Бо енергія прогресу активно створюється лише в сільському господарстві як виробництві основних засобів існування людини. Тому основні висновки будуть наступними:
- основне багатство суспільства – це родючість землі, з якої воно себе годує;
- додаткове багатство суспільства – це промисли відновлюваних дарів природи;
- саме людство – це живий організм і воно завжди жило і буде жити за законами фізіології, які водночас є законами природної економії.
Це і буде основою, на якій базуватиметься нова духовна соціальна кооперативна держава.
60. Сучасна післямова. Болісне, але неминуче повернення до лютого 2022 року. Що саме неприємне, коли ти усе ж таки стикаєшся з реальністю, яку колись описав як гіпотетичну. Навіть, якщо не допускав вірогідності, що вона може статися. Мабуть, сильно ми прогнівали Бога, якщо Він обрав для нас найстрашніший з іспитів – повномасштабну війну за виживання країни і її народу. Що зараз можна сказати суттєве про страшне сьогодення? Власне, напрямок руху Промислу Божого й далі є незмінним. Ми – уся територія країни і краща частина її громадян – точно на Світлій Стороні Всесвіту. Треба розуміти, що зараз йде не локальна війна, нехай і жорстока. І війна ця – навіть не провісниця війни світової. Беріть глибше. Це – екзистенційна війна Світла з Темрявою, війна на остаточну загибель останньої. І якщо Всевишній приняв рішення подарувати тим, хто виживе у цій війні краще майбутнє, це обов’язково станеться. Таке майбутнє має відбутися і вічно існуватиме надалі без загрози з боку темних сил. А для того, щоб вціліти у ці переламні часи і йти далі, людям потрібно усвідомити наступне.
- Що саме зараз відбувається той самий біблейський Страшний Суд.
- Що головне – це обов’язково триматися Світлої Сторони Всесвіту. Для цього треба мати непереборну віру у Єдиного Бога, у Його Промисел та Його дії. Якими б незбагненними вони не здавалися.
- Потрібно знати про те, що згідно з Біблією, у новому світі “останні”, тобто ошукані й поневолені, але чесні та відкриті добру і світлу, неодмінно стануть “першими”. І навпаки. Ті, хто за минулого грішного життя хибно уявив себе “першими”, а також винні за усі наші ганебні часи представники вищої влади, чинні й колишні, неодмінно стануть “останніми”. З усіма витікаючими з усіх своїх діянь найгіршими наслідками.
- Треба задати й бажано відповісти собі на наступні запитання: чому Всевишній покарав суспільство, яке начебто вже склалося? Чим воно завинило перед Ним, а у чому винний я особисто? При цьому виправдовувати себе – це шлях у нікуди. Усвідомлення ж власних помилок – це перший крок на повернення до шляху у майбутнє. І головне питання: як знайти вихід з ситуації, що занурила нас у нинішню трагедію?
- Наступним кроком після власного усвідомлення того, що трапилось з нами, має стати запит на нове життя, нову політичну, соціальну та економічну модель країни майбутнього. Бо повернення до штучно відлакованого минулого образу існування, нав’язаного нам будь-ким: зацікавленими зовнішніми “консультантами”, так званими державами-інвесторами, чи іншими доброхотами – означає, як мінімум, тупцювання на місці. Як не гірше. Ми маємо використати потужний імпульс перемоги у війні між Світлом і Темрявою лише для тотального оновлення життя своєї країни. Вибрати новітню модель для побудови і створити унікальну державу, якої в світі ще не було. Втратити шанс, даний нині нам Богом, буде безглуздо і згодом знову трагічно. І якщо Всевишній “поставить на нас хрест”, то це вже буде не Святий Хрест, а такий, що назавжди перекреслить наше майбутнє. Завжди пам’ятайте про це.
- До вибору новоявлених суспільних лідерів, які згодом будуть прагнути стати до когорти керманичів країни, треба віднестися вкрай відповідально. Держава не має права знову отримати “на царство” будь-кого: тобто, персонажа без власної стратегічної програми дій, без бачення шляху втілення власних ідей, без серйозного життєвого і державного досвіду, а головне – без кришталевої репутації і без реальних, а не вигаданих підступним телебаченням і продажними медіа персональних якостей.
- Осягнути неймовірні для нас події у світі реально і достеменно, щоб вчергове не приписати їх значущість будь-кому з “розмовляючих голів”, а не Тому, хто дійсно творить дива, які ще рік-два тому здавалися нам абсолютно нереальними. Війна, на яку веде нас Верховний Головнокомандувач Сил Світла, стала переламним моментом нашої історії. Бо саме Він незбагненним нелюдським імпульсом згуртував навколо нашої країни усі наймогутніші держави світу, які раніше нас впритул не бачили і всерйоз не сприймали. У нас не було перед війною скільки-небудь значущої за якістю і кількістю армії, зброя старих часів на складах була розпродана, а нова не замовлялася, щорічних оборонних замовлень або не було, або ж вони злочинно не виконувалися. І хоча ворог з 2014 року вже захопив частину території країни, ніщо не свідчило про готовність влади та армії саме до повномасштабної війни. Але трапилося справжнє диво. Після тотального вторгнення ворога нова армія країни народилася з народу за лічені дні, пропри розгубленість та безвольність чинної влади, а інколи всупереч відвертій зраді. І почала упевнено нищити добірні частини армії агресора, змусивши їх “проявити добру волю”, драпаючи у паніці від Києва та інших міст далі за власний кордон. Це що, як не Божа Сила, не Його Промисел і не Божий захист? І не дай вам Бог переконати себе, хибно увірувавши, що усе це зробив та втілив у реальність якийсь двоногий персонаж. Найстрашніший людський гріх – це в думках і діях своїх відмовляти Творцю в Його праві вершити Промисел у створеному Ним Всесвіті згідно своєї Волі. І при цьому ще мати зухвалу гординю уявляти себе господарями Світу. Ми у найкращому сценарії подій – лише Його руки. І дай нам Боже хоча б гідно впоратися з цією надважливою роллю.
Олександр Фокін, голова правління
